Заява про злочин - медична реформа

22.10.2017 04:02

Преамбула

Якщо хтось не вкурив, то розяснюю на пальцях: депутани створили прецедент, що будь-яке конституційне право людини обмежують або відбирають любим своїм нікчемним (від фонаря прийнятим) папірцем і навіть як такі основоположні (і їх багато), тобто у такий спосіб узаконивши наше рабство, перетворивши (вже на законних підставах) в безправну худобу тим же (розтоптавши всі презумпції Основного Закону, разом з усіма Рішеннями Конституційного Суду) знівелювавши саму сутність права і головну підвалину державності; 

 

Відтак - єдине право, яке залишили рабу - це знати скільки, куди, кому і за що нести та що буде як вчасно цього не зробити, тобто у всьому решта (і у праві на майно та навіть на життя) ми безправна худоба на їх думку; 

 

Разом з тим у всьому світі (і Україні теж) смислове навантаження убачається виключно з юридичної сторони того чи іншого питання, тобто війна - не війна, терорист - не терорист, маніяк - не маніяк, вбивство - не вбивство... - якщо це не оформлено належно, виходячи з чого навіть конкретно ця заява (перша з інших - якщо люди будуть боротись за право жити) робить нелегітимними все БПП, Гросю й інших покидьків, що прогаласували ГЕНОЦИД, його медичну складову і узаконили рабство (бо переступили через низку невідємних конституційних прав) що неможливо зробити в правовому полі на яке вони насрали як і на конституцію та рішення конституційного суда - тобто їм похуй що за це на 8-м років садять, бо вони бога за бороду вхопили і тепер цим покидькам і океани по коліна...; 

 

Таким чином із згаданих абзацом вище нелюдів повинні зняти недоторканість, відсторонити і посадити під арешт до суду, інакше і репресійна система разом з ними стане поза законом - і тоді у людей зявляться правові підстави: 

 

Пояснити виблядкам роду людського так, щоб було зрозуміло та вказати їхнє місце (було б кому це робити) і у всякому випадку наплювати на все те, що та наволоч наприймала, бо з того часу (там де закон відсутній) починають працювати закони джунглів; 

 

Звернення до ради безпеки ООН для введення військ і відновлення конституційного ладу в Україні - якщо від людей не буде принаймні злагодженої непокори (якщо ми не обєднаємся навколо однієї мети), тих одинаків (вроді мене) знищать, а всі інші (з тих хто виживе в умовах геноциду), житимуть в ярмі безправної худоби та ідеями Чучхе (КНДР); 

 

Отже це момент істини для тих, хто вважає себе людьми і тих, хто остаточно не убив у собі всі ознаки людини - у підсумку ми зупинимо цих виродків роду людського і укажемо їхнє місце, або все інше вже немає сенсу, відповідно мені в принципі не може бути по дорозі (і навіть в тирнет френдах мені такі не потрібні) з тими, хто ссить відстоювати право жити людиною, натомість мириться з узаконенням статусу безвольної худоби і спокійно споглядає за геноцидом уразливих груп українців... - бо то момент істини для всіх українців і який відділяє адекватних людей від: одебіленого зомбі, махрових пуцріотів і безвольних рабів

 

Нижче текст заяви про злочин і скарги про порушення конвенційного права (дає сподівання на пару тисяч євро відшкодування - само по собі), з метою відмінити "медичну рехформу" і притягнути на лаву підсудних всіх нелюдів, що брали участь в цій вакханалії (в любому випадку ми повинні зробити всю ту мразоту нелегітимною); 

 

Внизу заяви по кліку можна завантажити файл у ворді, де червоним виділене те, що слід змінити на своє, чи внести косметичні корективи; 

 

Послідовність дій така: а) подаєте від себе (чи одразу групи осіб) цю заяву в любу місцеву прокуратуру, чи відділ поліції - хто не вміє користуватись вордом чи з інших причин не в змозі це зробити самостійно - звертайтесь в приват, бланк заяви я Вам заповню - залишиться його роздрукувати, підписати і занести де треба; 

 

Подавати слід два примірника, один ваш і на ньому мусить стояти штамп дата і підпис прокурора чи слідчого (якщо це ВП - вимагаєте прийому у слідчого і тільки у нього на прийомі подаєте цю заяву а ваш примірник він мусить належно завірити;

Той примірник - долучатиметься до скарги (б) на бездіяльність як доказ власне бездіяльності; 

 

Якщо у поліції вас не пускають до слідчого чи той не хоче прийняти і належно посвідчити вашу заяву - телефонуєте мені і даєте трубку мусору, що попутав берега - далі я розберусь швидко в ситуації і якщо в прокуратурі щось піде не так; 

 

б) вносити в ЄРДР відомості звісно ніхто не стане, тому на наступні вихідні буде інший шаблон - скарги на бездіяльність в суд через канцелярію суду подавати і так само у двох примірниках - один з яких з штампом ваш; 

 

в) йдете в суд і там читаєте з листка (ще один шаблон буде), бажано йти туди групою осіб (навіть як скаржник один) і знімати на відео кіно з суду; 

 

г) ухвалу слідчого судді, якою скарга (б) задоволена долучаєте до заяви (ще один шаблон) в орган, куди заявляли і який суд зобовязав внести відомості в ЄРДР; 

 

Якщо скарга не задоволена - мені скан ухвали - буде заявлено з вашою (чи без) участю про злочин судді 

 

д) зі всіх документів робите скани - і відправляєте мені на пошту... - скан першого (а) документа підтверджує, що ваші слова не розходяться з ділами принаймні на початку, тільки у такому випадку ви отримуватимете інші шаблони та підтримку...; 

 

е) Хто не вміє вордом користуватись, чи з інших причин не може дозаповнити документ - пишіть в приват, заповню і кину готовий під друк документ 

 

Станом на тепер - інформації достатньо, все інше в процесі, нижче власне зміст самої заяви під якою або тут: Шаблон 14.11.17 Медреформа.docx ви натискаючи на посилання - вантажите готовий шаблон у Ворді, де залишиться - вставити свої дані чи змінити такі (якщо Ви жінка, чи заява буде колективною):               

                                                                                             До Залізничного ГУ НП у Львівській області

79023, м.Львів, вул. Чернівецька, 2

Потерпілий: Не-їм-Рошен Орест Степанович

79069, м. Львів вул. Убий-Раба 2, кв. 9

Тел. - не доробився;

 

                                      Заява про кримінальне правопорушення

                                             (В порядку ст.2, ч.2 ст.55, ч.1-4 ст.214 КПК)                                             

                                   Скарга про порушення Конвенційних прав

 (В порядку ст.13 Конвенції з захисту прав людини та її основоположних свобод, далі: Конвенція)

 

                                  Зі змістом статті 383 КК України ознайомлений                         Не-їм-Рошен О.С.                     

 

Обставини: 1. Так, 19.10.17р. Верховною Радою прийнятий (давно анонсована «медична реформа», суть якої полягає у зміні безоплатної державної і комунальної медицини на платну і готування до інших зловживань) Закон України №6327: «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі: «закон») - що є предметом цієї заяви (і у відкритому доступі на сайті Верховної Ради);

    

Відомості про злочин: 2. Відповідно до ч.4 ст.382 ККУ: «Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років»;

     Фабула: Умисне невиконання організованою групою (240 депутатів, які проголосували та особи, що брали участь в прийнятті «закону» (1) у т.ч. прем’єр-міністр Гройсман) Рішення (4) Конституційного суду (далі: КС), а саме його резолютивної частини та недодержання викладених там же висновків;

          3. Все необхідне для кваліфікації злочинів та порушення Конвенційних прав (про які (2), (5) і (8) заявлено) убачається зі змісту майже кожної окремої статті «Закону» №6327, який нагадаю є у відкритому доступі на сайті Верховної Ради разом з іншими документами (письмовими доказами);   

     Отже людині замість невід’ємного (4) права на безкоштовну медицину в повному обсязі - залишили розмиті сподівання на чуйність і співчуття влади, а ще «право» бути поінформованим, скільки куди, кому і за що платити - більш детальний виклад доводів буде під час досудового розслідування;     

          4. Рішення КС N 10-рп/2002, від 29.05.2002р. - є офіційним тлумаченням положення ч.3 ст.49 Основного Закону України, дослівний зміст якої наступний:

     «Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності»;

     Висновок КС, з пункту 4, останні 2 абзаци: «Конституційний Суд України вважає неприйнятними з позицій припису частини третьої статті 49 Конституції України, що тлумачиться, пропозиції окремих державних органів щодо необхідності встановлення якихось меж безоплатної медичної допомоги у вигляді її гарантованого рівня, надання такої допомоги лише неспроможним верствам населення чи "у  рамках, визначених законом" тощо. Це суперечить положенням статті 3, частини третьої статті 22 та низки інших статей Конституції України. Безоплатна медична допомога, передбачена Конституцією України, повинна надаватись всім громадянам у повному обсязі, тобто задовольняти потреби людини у збереженні або відновленні здоров'я»;

     «Дія положення "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" поширюється на всі такі заклади, які перебувають у державній (незалежно від відомчого підпорядкування) або комунальній власності і фінансуються з бюджетів будь-якого рівня»;

     Резолютивна частина: «Положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги»;

     «Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України,  остаточним і не може бути оскарженим», це саме у ст.151-2 Конституції;

     Отже зазначена у фабулі (2) організована група осіб, частина з яких невстановлена - вчинила кримінально-каране діяння, передбачене ч.4 ст.382 ККУ, потерпілим від якого я себе вважаю;

 

Відомості про злочин: 5. «…Пряме чи непряме обмеження прав …за ознаками …соціального походження …або іншими ознаками - караються…»; ч.3 «Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років»;

     Фабула: Обмеження (їх фактичне позбавлення) низки прав (6), гарантованих Законом і Конституцією організованою групою осіб (240 народних депутатів, які проголосували та всі ті особи, що брали безпосередню участь в прийнятті «закону» на чолі з прем’єр-міністром Гройсманом);

          6. Перелік невід’ємних Конституційних прав, які знівельовані, окрім вище (4) приведеного (ч.3 ст.49) права на безкоштовну медицину в державних та комунальних закладах охорони здоров’я:     

     А) Ст.3 «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»;

     Ст.22: «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» - КС (а не я) убачає в своїх висновках (4) дискримінацію приведених (6/а) гарантій, у випадку будь-якого обмеження обсягу безоплатної медичної допомоги, коли у даному (3) випадку це не будь-яке обмеження, а позбавлення права на безоплатну медичну допомогу в повному обсязі;

     Б) Ст.21: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними»; ч.1 ст.24: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом», а згідно ч.1,2 ст.8: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй»;

     ч.2 ст.19: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»;

     ч.1 і 2 ст.49: «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм» - виходить держава позбавляючи людину її основоположного права, одночасно перекладає на ту ж людину наведені у цьому абзаці свої обов’язки;

     Тут (6/б) зазначені положення - доповнюють ст.3 і ст.22 (6/а) Основного Закону і утверджують гарантії, як Конституційних прав людини так і додержання їх владою, коли КС їх називає (4) низкою інших статей Конституції, убачаючи їх дискримінацію, як супутню обмеженню ч.3 ст.49 Конституції;     

     Ст.157: «Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України» - убачається, що згадана у фабулі (5) організована група, вочевидь переступить і через це положення, бо інакше «закон» (1) залишиться нікчемним;

     Ст.48: «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло» - «закон» (1) ще більше обмежує це право людей, які входять в особливо уразливі групи, що і до того виживали за межею зубожіння, зокрема інваліди та пенсіонери, безробітні й інші громадяни, що живуть за межею зубожіння та діти у таких сім’ях; 

ч.1 ст.27: «Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини» - особливо уразливій групі не по кишені навіть ціни на ліки в аптеках, не кажучи про оплатні медичні послуги, тобто такі люди позбавлені «законом» (1) права на життя;      

     В) У 2002 році КС поставив крапку (4) і де-юре унеможливив (2) втручання у право людини на безкоштовний і в повному обсязі доступ до медицини в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, але навіть тоді, окремі органи державної влади (що звернулись до КС з свавільним поданням), діяли в межах правової процедури, тобто не посягали на всі інші (разом узяті) конституційні права людини (аж до «життя по-новому») - принаймні в юридичному сенсі;

     Отже зазначена у фабулі (5) організована група осіб нівелює саму суть змісту і завдань Конституції, чим перетворює людину у безправну худобу (одночасно позбавляючи всіх разом взятих конституційних прав) - узаконюючи рабство тому, що утворює прецедент, згідно якого любе невід’ємне (зі всіх сторін у т.ч. від свавілля держави захищене) конституційне право (і низку таких прав) не просто (на їхню думку) можна обмежити, а і взагалі скасувати - не оглядаючись при тому ні на що і ні з чим не рахуючись;

          7. Так, в органах влади і її репресивній частині (поліція, суди, прокуратура…) діє організована злочинність (мафія) з круговою порукою всередині, що пояснює всю ту вакханалію, яка твориться в Україні (і на голову не налазить), в зв’язку із чим обтяжені владою особи через вмотивоване відчуття безкарності, утвердились у вседозволеності - у підсумку це першопричина заявленої (5) дискримінації;     

     З того ж убачається відмінне поводження, бо вибране коло осіб живе в розкоші - через призначення собі захмарних заробітних плат і ще більших тіньових доходах, їм без різниці, що і скільки коштує, до того ж лікуються всі вони за кордоном, або щонайменше у приватних клініках;

     Ознакою дискримінації - є соціальний статус та матеріальний стан, не приналежність, до вибраного кола осіб, обтяжених владою прямо, або до олігархічних кланів, які ту владу контролюють повністю;

     Отже я вважаю себе потерпілим від дискримінації (5) приведених (6) Конституційних та інших прав, гарантованих Законом, які вже на стадії досудового розслідування будуть додатково указані;

 

Відомості про злочин: 8. Відповідно до ст.211 ККУ: «Видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, - карається…; Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, - караються позбавленням волі на строк від двох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років»;

     Фабула: Видання «закону» (1), що збільшує витрати бюджету в особливо великих розмірах (через інсинуації, там прописані (які фактично дозволяють безмежно грабувати державну казну) і що, всупереч закону (ч.3 ст.49 (4) Конституції) - само по собі (ясно) убачається з там викладеного;

     Науково практичний коментар до цієї статті у п.3 убачає дослівно таке: «Злочин вважається закінченим з моменту видання службовою особою відповідного акта. Та обставина, набрав чи ні цей акт законної сили, не впливає на визнання злочину закінченим»;

 

Порушення Конвенційних прав: 9. Відповідно до ст.1 КПК: «Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України; Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України»;

     Відповідно до ч.1 ст.9 КПК: «Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства»;

     Відповідно до ч.4 ст.9 КПК: «У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України» - розумію так, що поки Україну не викинули з Ради Європи, доти положення КПК, що суперечать міжнародним договорам - нікчемні;

     Відповідно до ч.5 ст.9 КПК: «Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини»;

     Відповідно до ст.13 Конвенції: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження»;

     Отже я звертаюсь зі скаргою про порушення Конвенційного (10) права в порядку ст.13 Конвенції, яка є частиною кримінально-процесуального закону і нормою з вищою за КПК юридичною силою;

          10. Відповідно до ст.1 Протоколу 12 Конвенції: «Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою …соціального походження, …майнового стану, або за іншою ознакою; Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1»;

     Тлумачення ЄСПЛ «3.3.1.3.: «1. Протокол № 12 забороняє дискримінацію у «здійсненні будь-якого передбаченого законом права», а отже, має більш широку сферу застосування, ніж стаття 14, яка поширюється тільки на права, зазначені в Конвенції: «i) у здійсненні будь-якого права, що спеціально гарантовано особі на підставі положень національного законодавства;  ii) у здійсненні будь-якого права, що може бути виведене з чіткого обов’язку державного органу на підставі положень національного законодавства, тобто коли на державний орган на підставі положень національного законодавства покладений обов’язок діяти певним чином»; «iv) що відбувається у формі будь-якої іншої дії чи бездіяльності з боку державного органу; «Протокол № 12 до Конвенції передбачає самостійне право на свободу від дискримінації. Воно охоплює будь-які права, що були створені відповідно до національного права чи практики або випливають з них», виходячи з чого:

     Отже згадана у фабулі (5) організована група осіб дискримінувала низку моїх прав, гарантованих (6) Конституцією за соціальною (7) та матеріальною ознакою, те саме - є ознаками злочину (5), відповідно ніщо (9) не заважає в кримінальному провадженні захищати зазначене Конвенційне право;

          11. Злочинами (2), (5) і (8), а також порушенням Конвенційного (9) права - мені завдано значної шкоди, розмір і обґрунтування якої - приведу на подальших стадіях кримінального провадження;

          12. Якщо «закон» (1) буде підписаний президентом, це окрім згаданого (6/г) призведе до геноциду уразливих груп населення України, а ще утворить парадокс, де вимога грошей за медичну послугу - це фабула дискримінації (5) вже збоку лікаря чи іншого працівника мед. закладу, а ще вимагання (ст.189 ККУ), з ясними… наслідками, що спрямованим на знищення правового поля і хаос;

     Окрім того, зі змісту «закону» (3) убачаються підготовлювані тяжкі і особливо тяжкі злочини проти державності та людства, зокрема передбачені ч.5 ст.191 (привласнення, розтрата майна, або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем організованою групою в особливо великих розмірах), ч.2 ст.364 (зловживання службовим становищем), ч.1 ст.442 (Геноцид) ККУ… і т.д;

 

                                                                      Вимагаю:

 

          13. Внести в ЄРДР відомості цієї заяви, а саме: а) умисне невиконання Рішення Конституційного Суду й умисне недодержання викладених там висновків (2), кваліфікація за ч.4 ст.382 ККУ;

     б) Обмеження низки моїх прав, гарантованих Законами і Конституцією України (5), вчинених організованою групою осіб, кваліфікація за ч.3 ст.161 ККУ;

     в) Видання нормативного акту всупереч закону, що збільшує витрати бюджету в особливо великих розмірах, кваліфікація за ч.2 ст.211 ККУ;

          14. Внести в ЄРДР відомості скарги (9) про порушення ст.1 Протокол 12 Конвенції;           

          15. Запобігти підготовлюваним (11) злочинам спрямованим на хаос з одночасним знищенням правового поля ; 

Сенишин Орест Степанович                                                                Складено 14 листопада 2017 року  

 

Шаблон у ворді, де треба те, що у публікації певні дані замінити на свої, або підправити, автор публікації (на відміну від пуцрєотів махрових) все починає з себе: Шаблон 14.11.17 Медреформа.docx

 

Назад

Контакт

Роман Iniesta
м. Львів, вул. Мармулядна, 7

073-215-05-49
067-371-26-22

На всі ноутбуки гарантія від 6 місяців

cтворити безкоштовний сайтWebnode