Скарга в суд на бездіяльність прокуратури Області, що не вносить в ЄРДР заяви про злочин прокурворів

04.08.2016 18:40

До Галицького районного суду м. Львова

                                                                                                  79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

     Скаржник: Iniesta Роман Ярославович

     79005, м. Львів, вул. Андрійка Садового, 1

     тел. 067-ХХХ-ХХ-ХХ; емейл: hierrolviv@yandex.ua

 

                                                                Скарга

(В порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, ст.13 Конвенції з прав людини та її основоположних свобод, далі: Конвенція)

 

Предмет оскарження: 1. Бездіяльність прокуратури Львівської області, яка полягає у невиконанні вимог ч.1 ст.214 КПК і ст.13 Конвенції, а саме: невнесення в ЄРДР відомостей заяви про злочин і скарги на порушення Конвенційних прав (додаток1), після одержання матеріалів справи з ГПУ (додаток2);

 

Стислий виклад обставин: 2. Так, 25.07.16р. у приймальній ГПУ зареєстрована заява про злочин прокурорів Львівської місцевої прокуратури №1 і скарга на порушення останніми Конвенційних прав (далі: заява) від 22.07.16р. (додаток1) і яка 27.07.16р. скерована до прокуратури Львівської області відпискою разом з усіма додатками до неї (додаток2) і яку я одержав 1.08.16р.;

     Зокрема у заяві (додаток1, пункт 15) я просив ГПУ припинити триваючий злочин (ч.2 ст.382 ККУ), який полягає у письмовій відмові прокуратури виконувати ухвалу слідчого судді, якою повністю задоволена (аналогічна за суттю і схожа за змістом до цієї) інша моя скарга, тобто там суд зобов’язав прокуратуру внести до ЄРДР відомості як заяви про злочин так і скарги про порушення Конвенційних прав;      

     Справа у тому, що іще 1.08.16р. я приходив ногами у прокуратуру Львівської області …але і станом на 4.08.16р. (хоча приходив щоденно і по декілька раз, залишав у приймальній свій мобільний) так і не зміг зустрітись з прокурором, на якого розписана справа, також не зміг дізнатись чи її відомості внесені до ЄРДР, а наприклад 4.08.16р. мені навіть двері не відчиняли у прокуратуру і не відповідали у мікрофон домофону, мабуть гадаючи, що я буду туди ходити поки не пропущу процесуальний строк оскарження бездіяльності;

    

Обґрунтування: 3. Так, відповідно до ч.1 ст.214 КПК: «Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушеннязобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування…», тобто це не є правом чи забаганкою прокурора;

     Схожі з моїми міркування випливають із сталої судової (і власної: близько 30 ухвал, якими задовольнялись мої скарги у статусі представника скаржника чи скаржника) практики, причому мотивують слідчі судді свої ухвали часто лише змістом ч.1 ст.214 КПК у контексті відповідності скарги вимогам ст.303 і ст.304 КПК, підсумовуючи все наприклад таким реченням: «…Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР при зверненні громадян із відповідною заявою є обов’язком слідчого чи прокурора, а не їх правом»;

     Станом на 4.08.16р. вимоги ч.1 ст.214 КПК не виконані, що в розумінні п.1 ч.1 ст.303 КПК є бездіяльністю прокурора, яка підлягає оскарженню, а в контексті додержання мною процесуального строку оскарження за наявності заяви з відміткою ГПУ і датою реєстрації такої - підлягає і задоволенню у цій частині;

          4. Окрім приведеного (3) є й інші юридичні та фактичні аргументи, наприклад такі:

     Відповідно до ч. 2 ст.55 КПК: «Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення тобто закон (а не чиясь особиста думка) ще 25.07.16р. встановив для мене статус учасника кримінального провадження в якості потерпілого, виходячи з чого:

     Відповідно до ч.1 ст.1 КПК: «Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України»;

     Я поставив свій підпис на процесуальному документі (додаток1), яким в належний спосіб доніс до відома прокурора та суду розуміння змісту ст.383 ККУ, а це у світлі ст.2 КПК означає, що завданням прокурора і суду є захист мене (й інших сторін у справі) від кримінального правопорушення, а крім того охорона моїх (й інших сторін у справі) прав, свобод і законних інтересів в рамках кримінального провадження, з іншої сторони до мене (як і до інших сторін у справі) повинна бути застосована належна правова процедура, тобто я усвідомлюю …і що статус потерпілого можу змінити на підозрюваного і обвинуваченого у цій самій справі;

     Відповідно до ч.2 ст.2 ККУ: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду» (це саме і багато іншого вбачається і зі змісту ст.17 КПК), коли презумпцію невинуватості гарантує ст.62 Конституції та п.2 ст.6 Конвенції, тобто будь-які факти чи навіть докази у заяві про злочин в принципі не можуть бути «об’єктивними даними, які б свідчили про скоєння кримінального правопорушення» чи «вчинення діяння, яке містить склад злочину», а тому повинні доводитись / спростовуватись у законний спосіб, коли інакшого, як досудове розслідування після внесення до ЄРДР, способу - КПК не передбачає;

     Відповідно до ч.2 ст.94 КПК: «Жоден доказ не має наперед встановленої сили», тобто ніби неспростовні на

мою думку докази (ухвала суду і письмова відмова прокурора її виконувати) злочину за ст.382 ККУ - повинні

досліджуватись у кримінальному провадженні за результатами чого прийматись відповідні процесуальні

рішення (ч.1 ст.94 КПК), а до того часу ці докази не мають юридичної ваги і нічого не доводять - є нікчемні;

     Разом з тим заява про злочин є тим єдиним (у даному випадку) джерелом, яке згідно ч.1 ст.214 КПК лише

може (а не зобов’язане… через низку умов) свідчити про вчинення кримінального правопорушення, коли ч.3 ст.214 КПК прямо забороняє прокурору доходити будь-яких висновків до внесення відомостей в ЄРДР;      

     Відповідно до ч.1 ст.5 КПК: «Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення»;

     Так, відсутність складу злочину у діях та навіть відсутність події кримінального правопорушення - мусить встановлюватись теж згідно КПК: (п.1,2 ч.1 ст.284) та по завершенню досудового розслідування (п.1 ч.2 ст.283), а крім того оформлюватись мотивованою постановою (ч.3,4 ст.284) і більше того, згадане підлягає доказуванню в рамках кримінального провадження (п.1,2 ч.1 ст.91), де обов’язок доказувати покладається власне на слідчого і прокурора (ч.1 ст.92)…;

     Відповідно до п.1.9 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань:

«Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є: прокурори, у т.ч. керівники прокуратур; керівники органів досудового розслідування; слідчі: органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення)», тобто конкретні особи: слідчі і прокурори, зазначені у ч.1 ст.214 та ст.303 КПК;

     Відповідно до ч.4 ст.214 КПК: «Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається»;

     Отже реєстрація заяви про злочин є не що інакше, як внесення її відомостей до ЄРДР, а не саме приймання заяви про злочин (з проставленням відмітки на копії чи видачою корінця), що згідно ч.4 ст.214 є окремою процесуальною дією не пов’язаною з реєстрацією в ЄРДР, відмова від якої просто не допускається і крапка;

     Наостанок невнесення до ЄРДР відомостей заяви про злочин (додаток1) є одночасною дискримінацією ряду основоположних прав, гарантованих у т.ч. КПК: наприклад на захист від злочину (ст.2), чи статус потерпілого (ст.55) і випливаючі звідси права (ст.56), а це крім порушення ст.1 Протоколу 12 Конвенції ще є кримінально-караними діяннями (ст.161, ст.365, ст.367 ККУ);

          5. В існуючій стадії (після подання заяви про злочин і до внесення її відомостей до ЄРДР) кримінального провадження відпадає необхідність (наприклад мотивована постанова слідчого про закриття кримінального провадження) звертатись до обставин справи та відповідних доводів і доказів, на підставі яких я звинувачую прокурорів у злочині, оскільки не зачіпає у жодний спосіб предмет (1) оскарження;

     Разом з тим я маю намір (але у судовому засіданні) навести фактичні обставини (і необхідні докази) тою мірою, щоб пояснити суду вже існуючі та очікувані наслідки бездіяльності, яка оскаржується (1) - це будуть інші аргументи, як додаткові підстави задоволення цієї скарги у повному обсязі і з нижче (7) згаданих причин;

          6. Окремо і стисло (розгорнуто за потреби по кожному доводу у судовому засіданні) щодо Конвенції:

     Так, заява (додаток1) містить одночасно і скаргу на порушення Конвенційних прав, за порушення кожного з яких законом встановлена кримінальна відповідальність: ст.382 ККУ - порушення п.1 ст.6 Конвенції; ст.161 ККУ - порушення ст.14 і ст.1 Протоколу 12 Конвенції, ст.365, ст.367 ККУ - порушення ст.13 Конвенції і за таких обставин розслідуватись і констатуватись порушення Конвенційних прав може не інакше як у тому ж кримінальному провадженні, виходячи з наступного:

     Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України»;

     Відповідно до ст.1 Конвенції: «Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції»;

     З офіційного тлумачення ЄСПЛ ст.1 Конвенції: «Відповідно до принципу міжнародної відповідальності держава не може посилатися на своє внутрішнє право з тим, щоб уникнути відповідальності за міжнародним правом. У міжнародних відносинах держава виступає як єдиний суб'єкт і несе відповідальність за діяльність всіх своїх органів»;

     «Суд повторює, що Конвенція є інструментом для захисту прав людини і що надзвичайно важливо, щоб вона тлумачилася і застосовувалася у спосіб, що робить ці права практичними та дієвими, а не теоретичними та ілюзорними. Це стосується не лише тлумачення матеріальних положень Конвенції, але й процесуальних і це має вплив на обов’язки, які покладаються на держави-відповідачі»

     «Було б нерозумним очікувати, що заявник подасть свої скарги до Суду до повного з’ясування свого статусу у зв’язку з цією справою на національному рівні згідно з принципом субсидіарності, відповідно до якого факти у справі повинні розслідувалися, а скарги вирішувалися наскільки це можливо на національному рівні. Це відповідає інтересам заявника та ефективності конвенційної системи, щоб саме національні органи влади, які мають найкращі для цього можливості, виправляли будь-які стверджувані порушення Конвенції»;

     Відповідно до ст.13 Конвенції: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має

право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження»;

     З офіційного тлумачення ЄСПЛ ст.13 Конвенції: «Поняття "ефективний засіб правового захисту" включає в себе також детальне та ефективне розслідування, яке повинне відтворити справжній стан речей, а також покарати осіб, які несуть за це відповідальність; засіб включає в себе також ефективну можливість оскарження процедури провадження розслідування»;   «Органом влади відповідно до статті 13 може не бути судовий орган влади, але, якщо це не судовий орган, повноваження та гарантії його мають бути відповідно переконливими, щоб бути визнаними ефективними»;

     «В державі може не існувати єдиного засобу захисту, який повністю відповідає вимогам статті 13, але це може зробити сукупність засобів захисту, передбачених національним правом»;

     «Необхідно також зазначити, що ефективність будь-якого внутрішнього засобу правового захисту не залежить від вірогідності позитивного вирішення справи, але засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як у практичному, так і в юридичному сенсі, що зокрема означає, що

його застосуванню не повинні невиправдано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-

відповідача»;    «Крім того, особлива увага має приділятися забезпеченню оперативності вирішення питань,

порушених при зверненні до засобу юридичного захисту, оскільки не виключено те, що надмірна тривалість такої процедури може позначитися на адекватності такого засобу»;

     Відповідно до ч.1,2 ст.55 Конституції: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 55 див. в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97}

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. {Офіційне тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-зп від 25.11.97, № 19-рп/2011 від 14.12.2011}» - я не спроста навів посилання на тлумачення КСУ цих положень, тобто там КСУ детально роз’яснює правомірність моєї скарги слідчому судді і в порядку ст.13 Конвенції, а також правомочність слідчого судді вирішувати питання, пов’язані із захистом гарантованого ст.13 Конвенції права (розгорнуті аргументи дам у судовому засіданні);

     Окрім згаданих вище, у цьому пункті юридичних доводів, ряд положень КПК теж передбачають захист Конвенційних прав у рамках  кримінального провадження:

     Відповідно до ч.2 ст.1 КПК: «Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України»;

     Відповідно до ч.2 ст.8 КПК: «Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини» (те саме у ч.5 ст.9 КПК);

     Відповідно до ч.4 ст.9 КПК: «У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України»;

     Отже слідчому судді ніщо не заважає задовольнити цю скаргу в повному обсязі, тобто і з питання захисту Конвенційного права, власне тому ця скарга подавалась і в порядку ст.13 Конвенції - нагадую, що детальнішу юридичну аргументацію (з наведенням судової практики ЄСПЛ) я маю намір навести у судовому засіданні;

 

Інше: 7. Мені невідомо, чому автор відписки (додаток2) з ГПУ трансформував заяву (додаток1) у звернення та скерував її конкретному заступнику прокурора Львівської області, Русецькому О.В., а не будь-кому іншому (наприклад прокурору Львівської області), до того ж у відписці не вказано вчинити дії, передбачені ст.214 КПК, натомість натякнуто поховати «звернення», крім того невідомі причини невнесення прокуратурою Області відомостей заяви до ЄРДР, а особливо свавільного уникання мене, як потерпілого у справі (2);

     Окрім цього обставини заяви (додаток1) та вище (2) наведені, вказують на кругову поруку (і діяльність організованої злочинної групи) в органах прокуратури та поліції, коли я маю твердий намір зробити все від себе залежне, щоб припинити ганебну практику дискримінації основоположних прав і свобод людини, зокрема на захист від злочину…і скоєння супутніх злочинів перевертнями у поліції та прокуратурі;

     Разом з тим у мене давно відпала потреба збирати однакові за суттю і результатом ухвали слідчих суддів, коли затягування з початком досудового розслідування може, а часто і призводить до відповідних наслідків;

 

                                                                  ПРОШУ СУД:

          8. Належно мотивувати свою ухвалу з урахуванням вище (7) наведеного;

          9. Зобов’язати прокуратуру Львівської області внести до ЄРДР відомості заяви про злочин (додаток1);

          10. Зобов’язати прокуратуру Львівської області внести до ЄРДР відомості скарги на порушення Конвенційного права (додаток1);

 

Додатки: 1) Заява про злочин / скарга на порушення Конвенції від 22.07.16р.; iniesta-blog-info.webnode.com.ua/news/zayava-ta-skarga-na-porushennya-konventsiji-u-gpu/

2) Відписка ГПУ від 27.07.16р.;

 

Iniesta Роман Ярославович                                                                               Складено 4 серпня 2016 року