Скарга слідчому судді на відмову вносити відомості в ЄРДР

31.05.2016 21:19

До Личаківського районного суду м. Львова

79007, м. Львів вул. Б. Лепкого, 16

Скаржник: Iniesta Роман Ярославович

79ХХХ, м. Львів, вул. Андрійка Садового, 1

тел. 067-ХХХ-ХХ-ХХ; емейл: hierrolviv@yandex.ua

 

                                                                              Скарга

                                                        (В порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК) - (якщо б відбулось порушення тієї статті Конвенції чи протоколу до неї, що складає ознаку кримінального правопорушення, як наприклад згадана (5) дискримінація законного права, то скарга подавалась би і в порядку ст.13 Конвенції);

 

Предмет оскарження: 1. Відписка (додаток1) Львівської  місцевої прокуратури №1, від 26.05. 2016 року, про відмову вносити відомості заяви (додаток2) про кримінальне правопорушення в ЄРДР;

 

Обґрунтування (стислий виклад): 2. Відповідно до ч. 2 ст.55 КПК: «Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, або заяви про залучення її до провадження як потерпілого», тобто закон (а не особиста думка прокурора), ще 24.05.16р. встановив для мене статус учасника кримінального провадження в якості потерпілого, виходячи з чого:

     Відповідно до ч.1 ст.1 КПК: «Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України», а згідно ч.1 ст.5 КПК: «Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення»;

     Окрім цього, я поставив підпис на процесуальному документі (додаток2), яким в належний спосіб доніс до відома прокурора та суду розуміння змісту ст.383 ККУ, а це у контексті ст.2 КПК означає, що завданням прокурора є захист мене (й інших сторін у справі) від кримінального правопорушення, а крім того охорона моїх (й інших сторін у справі) прав, свобод і законних інтересів, з іншої сторони до мене (як і до інших сторін) повинна бути застосована належна правова процедура, якою оскаржувана відписка не являється апріорі (3), тобто я усвідомлюю, що статус потерпілого можу (в теорії) змінити на підозрюваного і обвинуваченого у цій самій справі, коли невстановлені службові особи ПАТ «Львівобленерго» натомість можуть стати потерпілими вже від моїх дій, у світлі смислового навантаження ст.383 ККУ;

          3. Так, відповідно до ч.1 ст.214 КПК: «Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушеннязобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування…», тобто це не є правом чи забаганкою прокурора, крім того КПК не передбачено інакшого (аніж досудове розслідування виключно після внесення відомостей в ЄРДР) способу прокурорського реагування на таку (додаток2) заяву у час, коли тільки КПК регулює оскаржувані (1) правовідносини, відповідно заява про кримінальне правопорушення (додаток2) є тою єдиною законною підставою, яка в контексті ч.2 ст.36 КПК і виключно у визначені там способи дозволяє (уповноважує) прокурора вчиняти ті, чи інші процесуальні дії, або приймати ті чи інші процесуальні рішення, до того ж закінчення (чи продовження) досудового розслідування регулюється главою 24 КПК і тільки з зазначених там підстав прокурор може закрити (а не учиняти незаконні та свавільні дії з тим, щоб не допустити його відкриття) кримінальне провадження, причому не відпискою (додаток1), а відповідною постановою (ч.3, 4 ст.284 КПК) і виключно з підстав, наведених у ч.1 ст.284 КПК, а не з власної ініціативи;

          4. Схожі з моїми міркування випливають і з судової практики, причому буває ґрунтуються тільки на положеннях ч.1 ст.214 КПК та п.1 ч.1 ст.303 КПК, наприклад таке дослівно: «…Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР при зверненні громадян із відповідною заявою є обов’язком слідчого чи прокурора, а не їх правом» вбачається з ухвали слідчого судді (додаток3) у іншій моїй справі, де я перебував у статусі представника потерпілого (однакових за суттю та результатом ухвал в моїй практиці хватає...);           

     Наведеного у цьому та пунктах (2 і 3) повинно хватати для задоволення цієї скарги, але про всяк випадок нижче приводяться більш розгорнуто фактичні та юридичні аргументи підстав її задоволенняалі я просто знущаюсь з чергового клоуна з пгокурватури, тобто якщо у Вас відсутнє бажання робити останніх своїми "друзями навіки", і Ви не намагаєтесь повсякчасно (хоч і безуспішно в дурдомі під назвою Україна) посадити пгокурвора чи начальника РВ (бо рядове сміття й уваги не варте) на лаву підсудних - то підстав задоволення скарги більш аніж достатньо і далі можна не читати):

 

Висновки прокурора: 5. Юридична підстава: «Згідно з вимогами ч.1 ст.2 ККУ, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ККУ»; Фактичні аргументи: «За таких обставин, внесенню в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, що містять достатні відомості про кримінальне правопорушення»; «Водночас із Вашого звернення не вбачається жодних об’єктивних даних, які б свідчили про вчинення на Вашу думку, протиправних діянь службовими особами ПАТ «Львівобленерго» - і їх спростування:

     ч.1 ст.2 ККУ дає лише загальні визначення поняттю кримінального правопорушення, а сам кодекс визначає перелік кримінально-караних діянь, а не процесуальний порядок кримінального провадження, тобто вчинення будь якої дії у кримінальному провадженні регулюється виключно КПК (ч.1 ст.1, ч.1 ст.5) (2);

     Зміст ч.1 ст.214 КПК (3, 4) спростовує нездорове припущення прокурора щодо заяв про злочин, які підлягають внесенню в ЄРДР, тобто всі заяви про злочин підлягають внесенню в ЄРДР;

     Прокурор упустив ч.2 ст.2 ККУ, у якій записано таке: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду» (це саме і багато іншого вбачається із змісту ст.17 КПК), коли презумпцію невинуватості гарантує і ст.62 Конституції, тобто будь-які факти чи докази у заяві про злочин в принципі не можуть бути «об’єктивними даними, які б свідчили про скоєння кримінального правопорушення» чи «вчинення діяння, яке містить склад злочину», а тому повинні доводитись / спростовуватись у законний спосіб, а саме: виключно на стадії досудового розслідування;

     Так, відсутність складу злочину та навіть відсутність складу події кримінального правопорушення - може встановлюватись лише згідно КПК: (п.1,2 ч.1 ст.284) та по завершенню досудового розслідування (п.1 ч.2 ст.283), а крім того оформлюватись мотивованою постановою (ч.3,4 ст.284) і більше того, згадане підлягає доказуванню в рамках кримінального провадження (п.1,2 ч.1 ст.91), де обов’язок доказувати покладається власне на слідчого і прокурора (ч.1 ст.92);

     Разом з тим заява (додаток2) є тим джерелом, яке згідно ч.1 ст.214 КПК лише може (а не зобов’язане) свідчити про вчинення кримінального правопорушення, коли ч.3 ст.214 КПК прямо забороняє прокурору доходити будь-яких висновків до внесення відомостей в ЄРДР, коли ст.383 ККУ застерігає вже заявника від завідомо неправдивої заяви чи повідомлення про злочин;

     Окрім цього заява (додаток2) про кримінальне правопорушення розглядалась прокурором в порядку звернення громадян у час, коли однойменний закон (ст.12) прямо забороняє таке робити: «Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним… законодавством»; 

     Таким чином прокурор дискримінує ряд прав, передбачених КПК: На захист від злочину (ст.2), на статус потерпілого (ч.2 ст.55), права потерпілого (ст.56), наприклад право, оскаржувати будь-які дії, заявляти клопотання і відводи, брати безпосередню участь у всіх слідчих та розшукових діях, допитах... і навіть підтримувати обвинувачення в суді, якщо прокурор (з єдино можливої причини) відмовився підтримувати державне обвинувачення;

     Коли відповідно до ст.1 Протоколу 12 Конвенції з прав людини та її основоположних свобод: "Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою  ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань,  національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою", а згідно ст.161 ККУ дискримінація законних прав є кримінально-караним діянням, у випадку прокурора (який не бажає вносити відомості заяви про злочин в ЄРДР), це щонайменше (крім службової недбалості - ст.364 ККУ) ч.2, тобто дискримінація учинена службовою особою, але ж у моїй практиці не було ще жодного випадку, щоб будь-який прокурор вніс відомості в ЄРДР добровільно (без ухвали слідчого судді, яка до цього зобовязує) і якщо припустити, що це стала практика (а не особисте неприйняття всіма без виключення прокурорами моєї особи), то прокурор, дії та бездіяльність якого оскаржуються (1) член організованої (притому злочинної) групи, для якої дискримінація потерпілих від злочину є сталою та щоденною практикою, а це згідно ч.3 ст.161 ККУ вбачає покарання у вигляді позбавлення свободи на строк від 5-ти до 8-ми років;

     Отже юридична підстава, а тим більше приведені доводи прокурора нікчемні, як і оскаржувана відписка (додаток1), позаяк не просто суперечать закону, з якої сторони до цього не підійти, а й взагалі нівелюють дію КК та КПК, до того ж його місце за таких обставин на лаві підсудних, а не у статусі процесуального державного обвинувача вирішувати долі людей;

          6. Юридична підстава: Правила користування електроенергією для населення (далі: Постанова КМУ №1357), п. 27: «У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження  енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі»; п.12 додатку до Постанови КМУ №1357: «Енергопостачальник має право: робити перерву в постачанні електричної енергії або відключати Споживача без його згоди у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією для населення»; Фактичний аргумент: «Враховуючи наведене, відносини між Вами та ПАТ «Львівобленерго» носять виключно договірний характер, а відтак викладені у зверненні відомості не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку, передбаченому ст.214 КПК» - і їх спростування:

      Відповідно до п.5 ст.121 Конституції: «Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами»; Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй»;

     Відповідно до ч.1 ст.7 КПК: «Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: «1) верховенство права (згідно ч.1 ст.8 КПК: «Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави») - ст.3 Конституції, дає цьому більш ширше і буквальне для сприйняття визначення: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»;

     Таким чином постачальник електроенергії для початку не має права відключати споживача від електроенергії, бо цим порушуються основоположні права і свободи громадянина, таке є втручанням в особисте життя, загрожує безпеці, а тим більше здоров’ю (не кажучи про життя) людини, та цього не дозволяє робити основний закон, тобто жодна норма не може бути чинною там, де суперечить Конституції, чи міжнародним договорам, а Конституційний обов’язок прокурора за цим наглядати і діяти відповідно...;

     У ч.3 ст.9 КПК записано: «Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу», а згідно ч.3 ст.3 ККУ: «Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом»;

     Отже якщо положення нормативного акту являє собою одну або сукупність ознак кримінально-караного діяння, то апріорі застосування на практиці такого положення є ознакою кримінального правопорушення до тих пір, поки існує стаття ККУ, що встановлює кримінальну відповідальність за таке діяння, коли прокурор вочевидь діє у полі правового нігілізму, впиваючись відчуттям вседозволеності через мотивовані переконання у власній безкарності;

      Наостанок у Постанові КМУ №1357 та додатку до неї немає пункту, який би дозволяв ПАТ «Львівобленерго» блокувати сплату платежів довільною (наприклад обов’язковою згідно правила надання субсидії) сумою, натомість нараховувати свою, яку до того ж заставляти (під загрозою відключення електроенергії сплачувати єдиним платежем - і не може бути, бо це не просто ознака, а власне фабула кримінального правопорушення за ст.189 (якщо борг не визнається) чи ст.355 (якщо людина визнає борг, але їй бракує у "житті по новому" грошей, щоб такий сплатити) ККУ;

     Зате у ній є пункт 48, у якому записано таке: "Споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення термінів внесення платежів за електроенергію", крім того з п.21 та 22 договору випливає таке: "Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються законодавством"; "Спори та розбіжності, що можуть виникнути під час користування електроенергією, якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, вирішуються в судовому порядку"; 

     Між нами до подання заяви (додаток2) вже відбулись переговори як в усній, так і в письмовій формі, спори (я і моя мати не визнаємо невідомо звідки виплившого боргу та що лічильник є справним) врегульовані не були, тобто ПАТ «Львівобленерго» мало б подати цивільний позов до суду, але замість цього - вибрало шлях рекету, усвідомлюючи (будучи поінформованим) про всі можливі наслідки таких діянь, за цих обставин і ми не можемо подати до суду, причому не тільки тому, що "у житті по новому" мінімальний судовий збір вищий, аніж борг, що вимагається, а в звязку із тим, що рішення суду, яке набере законної сили слід буде чекати не менше року, тобто за цей час можна і вмерти від голоду та холоду чи супутніх хвороб;

     З обставин заяви (додаток2) вбачається (і підтверджується доказами), що: я і моя мати неодноразово намагались, утім не змогли здійснити платіж за електроенергію (виконати умови договору), а перешкоджає у цьому енергопостачальник, тобто умисно і штучно створює уявно легітимні підстави для здійснення своєї (з непередбачуваними в можливими тяжкими наслідками) погрози, показуючи споживача як злісного неплатника, в інакшому випадку платежі б уносились вчасно (як і нараховані за інші комунальні послуги), а відтак підстав для погроз відключення електроенергії у ПАТ «Львівобленерго не могло б бути у принципі,крім того ініціатива можливого цивільного судового позову за таких обставин мусила б виходити від ПАТ "Львівобленерго", якщо вони б і далі наполягали на існуванні боргу, що не визнається і у справності лічильника, який я із матірю вважаємо щонайменше (бо підозрюємо шахрайство) несправним;

     Справа у тому, що всі інші комунальні платежі (і навіть банківські кредити) можна сплачувати довільною сумою, бо примушення до виконання цивільно-правових зобов’язань є кримінально-караним (ст.355 ККУ) діянням, водночас спірні правовідносини вирішуються у судовому порядку, а відтак сума, яку вимагає сплатити ПАТ «Львівобленерго» та ще й одним платежем і яка не визнається, виглядає як рекет (ст.189 ККУ);      

     Отже згаданими у 1-ому абзаці цього пункту висновками - прокурор підмінює поняття та спотворює дійсні обставини справи, перешкоджає своєю бездіяльністю в отриманні мною (та не витребує самостійно) докази, які ПАТ «Львівобленерго» відмовляється надати, бо вони підтверджують склад злочину, а ПуАТ «Приватбанк» затягує з їх наданням з тих самих причин (будучи поінформованим для чого потрібна запитувана інформація);

     Проводячи власне розслідування, я знайшов декілька людей, яким (після заміни) новий лічильник став накручувати набагато більше спожитої електроенергії, з цього випливає необхідність одержання певної інформації (наприклад документація всіх випадків заміни лічильника за останній рік і показники лічильників за рік до їх заміни), розпорядником якої є ПАТ «Львівобленерго» і яка може бути доказом шахрайства (ст.190 ККУ) і у цивільному позові з інших причин, однак на запит «Львівобленерго» мені (через умисну бездіяльність прокурора) таку звісно не надасть і через небажання вносити прокуратурою відомості заяви (додаток2) в ЄРДР - отримання такої взагалі унеможливлюється...;

     Отже у мене є мотивовані підстави не визнавати нарахований борг, який щоразу збільшуватиметься, а з іншої сторони я не можу такий сплатити, адже інші життєво необхідні потреби для мене в пріоритеті, однак прокурору плювати на Конституцію, КПК, й інші закони та міжнародні норми ратифіковані Україною, а ще більше йому наплювати на людей, загрозу майну, здоровю і навіть життю яких - останній трактує як договірні відносини, тобто з таким успіхом ставленики олігархів в НКРЕ можуть включити у договір з постачальником електроенергії пункт, де наприклад за протермінування сплати за нараховану (із неба взяту, чи у звязку з черговим підвищенням в рази тарифів та заниженою нормою споживання - сумою грошей, яка менша, аніж місячний дохід) суму разовим платежом - будуть і приватизоване житло забирати (хоча недоторканість майна є основоположним правом, гарантованим усіма можливими нормами права, у т.ч. ратифікованого Україною міжнародного) - і це також буде (виходячи з міркувань прокурора) договірними відносинами, не погодитись на які людині до того ж неможливо, оскільки постачальник монополіст;     

          8. Юридична підстава: «Також звертаю Вашу увагу на той факт, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ашингдейн проти Сполученого королівства» від 28.05.1985 року п.57: «право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Таке обмеження не суперечить п.1 ст.6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнена»; Фактичний аргумент: «Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР за явної відсутності ознак кримінального правопорушення» і їх спростування:

     У наведеному вище прикладі рішення ЄСПЛ мова йшла про обмеження доступу до оскарження судового рішення у несуттєвому випадку, який не міг зашкодити чи обмежити Конвенційні права і свободи заявника, а не про відмову у захисті потерпілого від злочину й одночасному запобіганню вчиненню іншого (9) та не про відмову захищати Конституційні (приватність, майно, здоров’я і навіть життя) і Конвенційні права і свободи людини, як у цій справі;         

     До того ж згадане рішення ЄСПЛ не є прецедентним (а скоріше винятком з правил), бо навіть в питанні відмови у доступі до правосуддя через неможливість сплатити судовий збір ЄСПЛ доходив інших висновків, як наприклад у справі Креуз проти Польщі (CASE OF KREUZ v. POLAND), від 19.06.2001 року: 

     Пункт 54: "Суд також погодився, що можуть бути справи, у яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Сполучено Королівства"). Однак суд мав переконатися у тому, що застосовані обмеження не зменшили для заявника можливості доступу до суду та не ускладнили йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права";      

     Пункт 67: «Спираючись на вищезазначені підстави, Суд робить висновок, що накладання судових зборів на заявника становило непропорційне обмеження його права доступу до суду. Відповідно Суд дійшов висновку про наявність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції»;

     Окрім цього Конституційний суд України (пункт 2.2 рішення КС № 3-рп/2015, від 18.04.2015 року) теж дійшов інших (аніж прокурор) висновків: «Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має Існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року; Таким чином, згідно з конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду (пункт 8 частини третьої статті 129), однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим. У разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права»;

     Так, в контексті обох (ЄСПЛ і КСУ) вищезгаданих рішень наводилась справа Ашингдейн проти Сполученого Королівства, до того ж відповідно до ст.17 Конвенції: "Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції", тобто прокурор скоріше за все чув дзвін, але вочевидь так і не зрозумів звідки він)));       

     Наостанок прокурор заплив далеко (бо в правовій державі уже б давно потонув - алегорія) за червоні буйки меж вседозволеності і безкарності, коли значення приведених ним тезисів (у даному випадку) виглядає приблизно так: 

     «Таке обмеження не суперечить Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права (нівелювання значення Конституції, цілого ряду міжнародних договорів ратифікованих Україною, КПК і КК) і переслідує легітимну мету (одержання олігархами надприбутків прямо з державного бюджету України через субсидії та шляхом прямого пограбування громадян України через умисно занижені норми споживання, умови надання субсидій виключно на ці норми у світлі надмірних й нічим не обгрунтованих тарифів) за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнена (залякування і відбирання останнього доки можливо, з подальшим відключенням від систем забезпечення звичної життєдіяльності людини (світло, газ, вода), з метою надмірного збагачення дюжини хазяїв життя і їхніх посіпак й одночасним геноцидом переважної більшості населення України з акцентом на найуразливіші його верстви); 

 

Обставини можливого злочину: 9. Якщо ПАТ «Львівобленерго» відключить мою квартиру від споживання електроенергії (приводів сприймати це як жарт вони не давали, крім того прокурор підтвердив (6) їхнє право так чинити), то такі дії кваліфікуватимуться вже за ч.3 ст.189, або ч.3 ст.355 ККУ, оскільки окрім матеріальної, й значної моральної - спричинена шкода буде небезпечною для здоров’я і навіть життя мого й матері;

     Разом з тим керуючись рядом положень Конституції України, зокрема ч.3 ст.27, а головне інстинктом самозбереження - я не буду мовчки спостерігати за можливим свавіллям, а саме: захищатиму своє і матері здоров’я та життя від згаданих наслідків в інтуїтивний спосіб та перебуваючи у стані аффекту, або ж їм вдасться наприклад скалічити мене, тобто за цих обставин виникає реальна загроза у скоєнні й інших, набагато тяжчих (аніж ті, що уже скоєні) кримінально караних діянь з непередбачуваними наслідками;

     Відповідно до ч.1,5 ст.55 Конституції: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. (Офіційне тлумачення частини першої статті 55 в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97)»; "Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань";

     Я не знайшов у КПК правових підстав для звернення до слідчого судді з клопотанням про заборону ПАТ «Львівобленерго» вчиняти певні дії, а саме відключати мою квартиру від електроенергії, крім того для складання обґрунтованого цивільного позову до суду мені потрібно щонайменше 2 тижні часу, в інакшому випадку я не матиму правової підстави (п.2 ч.1 ст.152 ЦПК) для подання заяви про забезпечення позову, коли електроенергію мені можуть відключити (або спробувати це зробити) в любий момент, крім того такий позов матиме смислове навантаження лише за умови задоволення слідчим суддею цієї скарги...;

 

Інше: 10. Заява (додаток2) про кримінальне правопорушення містила в собі і заяву про адміністративне правопорушення зі скаргою на порушення п.1 ст.10 Конвенції з прав людини та її основоположних свобод - які обумовлені порушенням мого права на доступ до інформації (незважаючи на те, що запитувана інформація є доказом скоєння кримінального правопорушення) - я не вважаю їх предметом розгляду слідчим суддею у кримінальному провадженні, а тому не оскаржую у цій скарзі відмову прокурора захищати моє Конвенційне право та складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.212-3 КпАП;

     Разом з тим я маю намір з цих приводів подати… зокрема проти прокурора (замість оскарження) адміністративний позов до суду та заяву про вчинення ним кримінального правопорушення у відповідні інституції;

          11. З сьогоднішнього (30 травня) дня мені стали погрожувати відключенням електроенергії і дзвінками на мій мобільний з прихованого номеру, у такий спосіб чинячи додатковий тиск і поглиблюючи вже існуючий на мене, підводячи мене до відчуття беззахисності і повної безвиході; 

 

                                                                      ПРОШУ СУД:

 

          12. Зобов’язати Львівську місцеву прокуратуру №1 внести відомості до ЄРДР на підставі заяви про кримінальне правопорушення (додаток2) та розпочати досудове розслідування;

          13. Запобігти вчиненню ймовірного кримінального правопорушення (9) у довільний на розсуд слідчого судді (якщо для цього відсутні правові підстави) спосіб;

    

Додатки: 1) Відписка Львівської місцевої прокуратури №1, від 26.05.16р. (предмет оскарження);

2) Заява про кримінальне правопорушення від 24.05.16р. - (підстава задоволення скарги);

3) Ухвала слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 18.05.15р.; 

 

Iniesta Роман Ярославович                     (Підпис)                                                                             Складено 30 травня 2016 року 

 

Скарга слідчому судді на відмову вносити відомості в ЄРДР.docx (32228) 

 

 

Пояснення: Скарга задоволена частково (12), оскільки КПК й супутнє законодавство "по новому" не дає слідчому судді правових підстав навіть для постановлення окремої ухвали, з метою відвернути можливий злочин; 

     Пгокурвор у суд не зявився (це перший такий випадок у моїй практиці - можливо боявся, що судове засідання буде фільмуватись й в усякому разі колеги могли підказати, що його там чекає), але вочевидь читатиме цю скаргу і щонайменше згадуватиме мене незлим тихим словом, особливо після того, як її суть ляже в основу адміністративного позову проти пгокурватури і заяви про конкретно ним скоєний злочин - десь так))); 

     Щодо суті скарги, то оскарження слідчому судді відмову прокурора (чи мусора) вносити відомості заяви про злочин в ЄРДР слід розуміти так: 

          а) Любі доводи відмовної відписки можна сміло ігнорувати, як і власне недоумка, який прийде в суд заперечувати на таку скаргу, тобто їх непотрібно і намагатись спростовувати, щоб слідчий суддя не подумав, що може прийняти завідомо неправосудне рішення, бо у такий спосіб нас намагаються відвести від суті оскарження; 

          б) Так само не слід звертатись до обставин справи, а тим більше намагатись доводити склад злочину в діях того, проти кого спрямована заява - суддя має бути від початку переконаним у тому, що Ви добре знаєтесь на юриспруденції, відтак розумієте, що саме оскаржуєте; 

          в) Обгрунтування скарги повинно бути сухим і стислим, тобто достатньо навести юридичні підстави, згадані у пунктах (2, 3) та коротко пояснити як Ви їх розумієте в обставинах оскарження (а не справи), на любе провокативне питання судді чи прокурора, відповідати тлумаченням цих норм права (якщо Вам важко будувати такі самостійно, існують науково-практичні коментарі), додаючи що все інше не стосується суті оскарження, а тому не несе смислового навантаження; 

          г) Доказами для задоволення скарги є факт (відмітка з датою прийняття заяви про злочин - для цього ногами топаєте у РВ чи Пгокурватуру з двома примірниками і переконуєтесь у тому, що на Вашому крім штемпеля стоїть вірна дата) подання належно складеної заяви про злочин, коли дата скарги до суду не повинна перевищувати 11 діб, після дня реєстрації заяви, яка не внесена в ЄРДР (для цього я кошмарю пгокурватуру, щоб відписку одержати не пізніше 2-ого дня, інакше Вам нададуть відповідь за місяць в порядку звернення громадян і суд може взагалі не прийняти скаргу до розгляду через пропущення процесуального строку оскарження); 

          д) Перестраховкою є письмове (у скарзі) звинувачення прокурора у дискримінації законних прав (5) та щонайменше у службовій недбалості і усне прохання до суду припинити дискримінацію у спосіб задоволення скарги - суддя навряд чи захоче за цих обставин бути учасником кримінальної чи іншої судової тяганини (хоч Вам обом ясно, що нічого йому за це не буде, крім того що на пару хабарів попаде); 

 

ПС. ...Повсякчасно захищаючи (принаймі свої) права, свободи та законні інтереси до останнього (хоча б в процесуально-правовому розумінні), Ви обростаєте певною репутацією, тобто з кожним разом Вам все легше буде знаходити спільну мову в різних установах та інституціях, бо зазвичай хіба наглухо відморожені пгокурвори, сміття (з великими зірочками на лампасах), судді та чиновники, яких згадані особи покривають - можуть довести (і то у виняткових випадках) справу з Вами до кримінального чи судового провадження - дякую за увагу)));